Чи замислювалось, яким могло б бути Ваше життя без друзів. Без тих, хто у важку хвилину підставив плече підтримки, хто допомагав діями чи порадами безкорисливо, хто врешті решт радів і пишався Вашим досягненням?
Напевно у кожного з нас є друзі, яким ми завдячуємо певною мірою наше зростання і наш добробут. Але навіть якщо так сталося, що друзів немає (хоча так буває дуже рідко), то ми завжди можемо знайти підтримку у своїх батьків, адже батьківська любов є безумовною, безкорисливою. І навіть якщо нам не подобаються поради батьків, все ж ми знаємо, що вони хочуть добра для нас і щиро переживають за нас.
А чи замислювались Ви про те, як зростати дитині, у якої немає батьків? І старших друзів теж немає… Тобто, взагалі немає в цілому світі людини, яка б щиро і безкорисливо переживала за неї. Всім до неї байдуже…
Адже вихователів та вчителів в інтернаті не так вже й багато, та й змінюються вони постійно. Про довірливі і стабільні відносини тут не йдеться. І наскільки важко сироті входити в цей світ, часто навіть незнайомий (адже умови життя в інтернаті дуже сильно відрізняються від реального світу) але завжди ворожий, знає лише сирота. І коли сирота не має до кого звернутись про допомогу, ба навіть про пораду, то шансів вижити у суспільстві у нього майже немає. Його друзями стають такі ж відкинуті суспільством як і він сам.
Але в нас є можливість змінити цю ситуацію хоча б трохи. Я не кажу про усиновлення дітей з інтернату чи про прийомні сім”ї, хоча такий вихід і справді був би найкращим.
Комісія УГКЦ у справах родини проводить програму Наставництво для сиріт. Метою програми є налагодження особистих емоційно-значущих і стабільних стосунків між Наставником і сиротою, які стануть опорою для сироти в майбутньому. Особливо на етапі входження у самостійне життя. Це зовсім не означає, що Наставник бере сироту у свою сім”ю чи зобов”язується забезпечувати матеріально.
У рамках програми Наставництва для сиріт у Дрогобичі відбувся тренінг для майбутніх наставників. Ми дізнались багато нового про особливості розвитку дітей, і про потреби та цінності, і про важливість емоційних стосунків. Звичайно, ведучі тренінгу звертали найбільшу увагу на особливості і потреби сиріт. Ми мали можливість дещо навіть відчути і зрозуміти завдяки практичним вправам та рольовим іграм. Переповідати всього не буду, але зауважу, що цей тренінг був цікавим і дуже потрібним для розуміння сиріт і для практичного спілкування з ними. І сподіваюся, що з 9-ми учасників тренінгу всі стануть наставниками і таким чином у 9-ми сиріт збільшаться шанси на щасливе життя!
