25 вересня у м. Дробичі було проведено християнський фестиваль родин. Він був плодом тісної співпраці Дрогобицького деканату та чотирьох комісій СДЄ, а саме: Комісії родини, Комісії у справах молоді, Комісії у справах мирян, а також Комісія у справах охорони здоров`я. Свою частку вклала Дрогобицька міська рада, ГО «Рух за життя», Рух християнських сімей та інші.
Невипадково перша частина фестивалю – молитовна хода розпочалася від храму Блаженних мучеників Северина, Якима і Віталія. Це місце пам`яті і пошани ієромонахів дрогобицьких. «Ми йшли і молились до наших покровителів. До них і з ними, адже вони були добрими пастирями свого народу, усіх сімей» – з ниточкою зворушення говорив Владика Григорій. Наш Владика, як справедливий і далекоглядний батькотакож наголошував на серйозних загрозах тогочасній сім`ї«Подруги не розуміють основних зобов’язань, які беруть на себе укладаючи християнську сім`ю.» Наступним важливим моментом було прохання про заступництво до ікони Божої Матері «Милосердя Двері». Далі вже з відбитком палких слів нашого єпископа: «Як ми нині не за захистимо українську сім`ю і родину, ми завтра втратимо Україну!» ми рушили свідчити свою позицію вулицями міста. У цій ході, у кожному слові ієреїв, у кожному стиху акафісту чи в куплет пісні було щось важливе. Сама хода, дорога якої проходила біля святинь Дрогобича, тримала усіх у стані при задуми . Складалося таке відчуття, ніби це необхідні зупинки-стації перед прибуттям на торжественне дійство. Дорогою, Господь устами священників закликав розуміти і шанувати святість таїнства подружжя.
Біля відкритих дверей Божого милосердя кафедрального собору урочисто закінчився марш за життя. Молоді люди відклали плакати і гучномовці, та кожен розумів, що це завершення однієї події. Насправді це був тільки початок духовної ходи, визнання цінностей, поглядів та свідчення своєї віри. Під небом Дрогобича відбулася концертна програма. Зразкові ансамблі пісні і танцю, виступи хорів, найрізноманітніші майстер-класи і ще довгий-довгий список атракцій. За усім цим стояла велика праця і любов, з якою вона була зроблена. Якось звично бачити християн у церкві на Літургії чи на прощі, але наскільки приємно бачити їх на святкуванні. Забава без спиртного, лайливих слів і з музикою, яка має сенс. Свідченням того стали імпровізовані коломийки молоді під музику київського християнського гурту «КАНА».Сама назва гурту говорила про себе і своє покликання. Забава радості, на якій був присутній сам Господь. Весілля у Кані Галилейській, яке відбувалося на площі Ринок міста Дрогобича.