Навіщо брати шлюб?

У нашому суспільстві краса і велич любові в шлюбі є настільки похмурими, що більшість людей зараз дивляться на шлюб як на в’язницю: звичайну, нудну, правову матерію, яка загрожує любові та руйнує свободу.

Любов – це рай, шлюб – це пекло”, – написав лорд Байрон 150 років тому. У той час він не міг передбачити неймовірну популярність його ідеї сьогодні.

Любов за своєю суттю жадає нескінченності та вічності. Тому людина, яка по-справжньому закохана, хоче пов’язати себе назавжди з другою половинкою – подарунком, який можна отримати в шлюбі.

 На відміну від цього, любов без відповідного зобов’язання зраджує саму суть кохання. Той, хто відмовляється взяти на себе зобов’язання (або хто порушує зобов’язання, щоб почати нові відносини) – дурить себе. Він плутає збудження від новизни зі справжнім щастям.

Така емоційна убогість дуже типова для нашого часу, це сильна емоційна незрілість, яка послаблює основу суспільства. Вона частково коріниться в невірному розумінні свободи. Багато людей критикують шлюб, тому що вони не розуміють, що людина також реалізовує свою свободу, коли вона вільно зв’язує себе з іншою в подружжі.

Ці критики шлюбу не усвідомлюють, що послідовність і особливо вірність – це суттєві характеристики воістину великої особистості, яка вибирає залишатися вірним тому, що вона обрала, хоча її бачення може пізніше трохи змінитися.

У питаннях кохання та шлюбу “пекло” не походить від вірності, швидше воно походить від нестачі вірності, яка залишає людей в пустому свавіллі та задушливому суб’єктивізмі.

Насправді, на відміну від ідеї лорда Байрона і всупереч поширеній думці, шлюб є другом і захисником любові між чоловіком і жінкою. Шлюб дає любові структуру, захищеність, клімат, у яких вона тільки й може вирости.

Шлюб вчить подружжя смиренності, даючи їм зрозуміти, що людина не вміє багато давати. Чим більше ми прагнемо кохати і бути коханими, тим частіше ми зазнаємо невдачі й відчайдушно потребуємо допомоги. Ми повинні пов’язати себе з коханою людиною священними обітницями, оскільки злука надасть нашій любові міцності, яка необхідна для того, щоб пройти крізь неспокійні періоди життя.

Жодна любов не вільна від складних періодів. Але оскільки шлюб передбачає волю, цілеспрямованість, обов’язок і відповідальність, він скріплює подружжя для боротьби заради збереження дорогоцінного дару своєї любові. Це дає парі прекрасну упевненість, що з Божою допомогою вони будуть долати труднощі й вийдуть переможцями. Таким чином, шляхом додавання формального елементу любові до природного, шлюб гарантує майбутнє любові та захищає її від спокус, які не можуть не виникати в людському бутті.

У відносинах без зобов’язань найменша перешкода, незначні труднощі стають виправданням для розлучення. На жаль, людина, яка хоче перемогти інших, не бажає перемогти себе. Набагато легше для неї відмовитися від відносин, ніж боротися; відомий філософ К’єркегор називає це “втомою, яка зазвичай слідує за виконаним бажанням”.

Шлюб закликає кожну людину боротися проти самої себе заради своєї коханої людини. Ось чому він сьогодні став настільки непопулярним. Люди більше не бажають досягати найбільшої з усіх перемог – перемоги над собою.

К’єркегор зазначає, що скасування шлюбу – це потурання своїм бажанням. Тільки малодушні обмовляють шлюб. Вони біжать з поля бою, зазнаючи поразки ще до того, як починається боротьба. Один лише шлюб спроможний врятувати любов між чоловіком та жінкою і поставити його понад обставинами повсякденної течії та настроїв. Без цього зв’язку немає ніяких причин, щоб бажати перетворити нудьгу повсякденного життя в поетичну пісню.

Навіть в найщасливіших з природних союзів смертна людина – створіння дня, як Платон називає її, – залишається дуже обмеженою. Отже, кожна природна любов неминуче трагічна: вона ніколи не досягає вічного союзу, якого вона прагне.

Святий Павло надав таїнству шлюбу піднесеної гідності, назвавши його “великою таємницею”, яку можна порівняти з любов’ю Христа до Його Церкви (Еф 5:32). Природна любов блідніє в порівнянні з красою любові, яка корениться в Христі. Як таїнство шлюб дає людям надприродну силу, аби “боротися за справедливу справу”. Кожна перемога досягнута разом над звичкою, рутиною і нудьгою зміцнює зв’язок, який існує між подружжям і сприяє тому, щоб їхня любов розквітла.

Оскільки священний шлюб явно і таємно об’єднує подружжя з нескінченною любов’ю, яку Христос має для кожного з них, він долає трагічні межі природного союзу і досягає нескінченного і вічного характеру, до якого прагне кожна любов.