Дім – це найкраще місце для духовної формації

Дім – це найкраще місце для духовної формації

Одним з основних завдань християнської сім’ї є виховання дітей у світлі християнського вчення[1]. Сім’я відіграє важливу роль у формуванні особистості та передачі віри молодому поколінню. Тому дім – це найкраще місце для духовної формації[2].  Папа Франциск справедливо нагадує, що батьки, як перші вчителі віри, покликані говорити своїм дітям про Бога, вчити молитися і жити релігійними практиками[3].

В обов’язки батьків входить виховання дитини, формування її волі, добрих звичок та емоційних потягів до добра[4]. Сім’я, будучи «домашньою Церквою», має сприяти розвитку дитячої віри через власне свідчення, в якому діти відчуватимуть присутність Бога, вчитимуться молитов та формуватимуть власне християнське сумління[5]. Процес будування дитячої віри розуміється, як допомога молодій людині ставати зрілою, відповідальною. Ця допомога має проявлятися в правильному вмотивуванню неповнолітніх, а не тільки в переданні певної інформації[6].

Сім’я, згідно з вченням ІІ Ватиканського Собору, покликана здійснювати пророче служіння[7]. Тому в таїнстві Подружжя завдання виховувати дітей підноситься до гідності покликання. А батьки реалізовують свою місію тільки тоді, коли народжують нащадків для Бога[8].

Папа Франциск заохочує починати християнську формацію із керигми. Адже «таїну християнської родини можна повністю зрозуміти лише в світлі безмежної любові Отця, яка об’явилася в Христі, який повністю віддав себе нам і живе між нами»[9], зазначає Святіший Отець.

Роздумуючи над сенсом керигми, сучасний польський богослов о. Пжеміслав Сава підкреслює, що неможливо побудувати сім’ю без духовного фундаменту. Таким фундаментом є віра, основана на прийнятті керигми і закорінена в традицію Церкви[10].

Папа Франциск заохочує в центрі сіменої спільноти поставити Христа, подібно як це було в родині Йосифа і Марії та мотивує християнські родини взоруватися на сім’ю з Назарету, на її повсякденне життя, наповнене різними ситуаціями[11].

Отже, саме в сім’ї формуються схильності до тих чи інших цінностей. Багато людей, взоруючись на приклад батьківського виховання, все своє життя діють у визначений спосіб[12]. Тому батьки покликані гідно сповнювати місію благовістування у своїй сім’ї, бути справжніми вчителями віри, або як навчають Отці ІІ Ватиканського собору, бути учасниками служіння Христа як Пророка[13].

Автор статті: о. Олег Вовк

[1] Пор. AL, 265.

[2] Пор. P. Sawa, Nauczanie papieża Franciszka o rodzinie w Kontekście jej powołania do ewangelizacji  i wychowania, 67.

[3] Пор. A. Zellma, Pedagogiczne aspekty adhortacji  papieża Franciszka Amoris laetitia,  237.

[4] Пор. Там само, 266.

[5] Пор. K. Kantowski, “Poruszanie zakamarkow serc” jako realizacja zadania wychowania do życia we wspolnocie // Miłość jest nam dana i zadana, Komentarz do posynodalnej adhortacji apostolskiej “Amoris laetitia” Papieża Franciszka / Pod redakcją ks. Grzegorza Chojnackiego, Szczecin 2017, 97.

[6] Пор. Там само, 102.

[7] Пор. ІІ Ватиканський Собор, Apostolicam actuositatem, 10.

[8] Іван Павло ІІ, Familiaris Consortio, 38.

[9] AL, 59.

[10] Пор. P. Sawa, Nauczanie papieża Franciszka o rodzinie w Kontekście jej powołania do ewangelizacji  i wychowania, 62.

[11] Пор. AL, 30.

[12] Пор. Там само, 274.

[13] Пор. ІІ Ватиканський Собор, Apostolicam actuositatem, 10.

Більше статтей за темою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *