Богослов’я ікони родини

Богослов’я ікони родини

Ця iкона є одним iз вiзуальних символiв Року Родини 2003. Її форма та змiст близькi за значенням до Молитви за українську родину Митрополита Андрея Шептицького, яку знаходимо на звороті ікони.

Сповнена людського, родинного тепла сцена, яку бачимо на iконi з видавництва “Свiчадо”, зображальними засобами схiднохристиянського iконопису говорить про те саме, що i молитва Митрополита Андрея. Вона представляє добру, святу родину (видiленi курсивом слова взято з молитви Митр. Шептицького).

Сяйво їхньої особистої святостi, виявлене у нiмбах, є пiдкреслено родинним через злиття цих нiмбiв (у Богородицi нiмб видiлений окремо, але є немов би продовженням сяйва святостi батькiв).

Нахиленi до дитини постатi батька i матерi – мов та священна “арка”, через яку увiйшла в свiт Богоотроковиця Марiя. Це вказує на те, що вони власним прикладом праведного життя добре виховали її.

Свята Анна тримає дитятко, а Йоаким пiдтримує їх обидвох, як правдивий опiкун.

Анна зображена злiва вiд Йоакима, зi сторони серця. У давньому iконописi переважно було навпаки, бо сидiння по правицi вказувало на гiднiсть особи та вияв шани до неї. Однак тут дружина представлена бiльше як потiха серця, що лиш доповнює її роль як помiчницi та порадницi.

Дiва Марiя тримає у лiвiй руцi квiтку, бо вона – квiт праведного роду, “паросток Єсея”, “розквiтлий жезл Аарона”. Без сумнiву – потiха та слава батькiв, краса свого народу.

Ризи Пресвятої Богородицi такi, як i на iконах, де вона представлена дорослою. Це показує, що покликання та гiднiсть Богоматеринства була дана Марiї вже вiд народження. Ризи Анни iдентичнi, хоч не такi насиченi у кольорi та позбавленi зiрок на мафорiї (символу приснодiвства), бо богослужебнi книги називають її “богоматiрю Анною”. Плащ Йоакима зеленого кольору – кольору надiї. Надiя на Бога, як духовна чеснота, була рисою цього благословенного подружжя, котре у своїй бiдi (бездiтностi) зверталося до Господа й уповало лише на Нього (згадаймо як голосно i вiдверто, згiдно передання, признаються до Бога цi праведники).

Пестливi рухи, якими батьки голублять дитя, стриманi та благоговiйнi, як це властиво мовi iконопису.

Лаконiчними i стриманими художнiми засобами iкона розкриває глибинну духовну сутнiсть доброї, святої родини.

Цей сюжет пояснюють за допомогою слiв св. Iвана Дамаскина: “Благословеннi руки, якi Тебе носили, i уста осолодженнi Твоїми найчистiшими поцiлунками – уста лише Твоїх батькiв, щоб Ти сама завжди i у всьому залишалась Дiвою”. Цей поетично-величальний текст також пiдкреслює радiсть благословенного Богом праведного Богоотцiвства св. Йоакима i Анни.

Більше статтей за темою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *